«Мы –… воинственные космополиты и радикальные безбожники, футуристические революционеры и лунные романтики.»
/http://www.looo.ch/2012-04/764-ordinary_breivik/
— типово лівацьке вирождєнчество. Коли таке читаєш, починаєш розуміти, що концтабори — не так вже й погано.
Навіщо копіювати такий об'ємний текст, якщо можна залишити сам лінк?
Я цю статтю вже читав раніше — як на мене, правда навиворіт, бо у ліваків майже завжди чорне є білим, а біле — чорним
"… коментувати чужу аналітику(бо писати її мені ще зарано через відсутність взагалі абиякого досвіду" — як на мене, тут потрібен не так досвід, як схильність. Тому бажаю сміливості і успіхів:)
Знайшов: «Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь: повною ненавистю я ненавиджу їх, – вони стали мені ворогами!.. » (Псалми, 139)
До чого тут гінофобія? Хіба ненависть до фемінізму є ненавистю до жінки? За такою логікою, ненависть до нацизму є ненавистю до німецької нації, а ненависть до сіонізму є ненавистю до євреїв загалом.
Безперечно, кожен має «внутрішнє» право вбивати людей, незалежно від того, народжені вони чи ні. Каїн мав право убити Авеля і т.д. Але чи варто «внутрішнє» право робити «зовнішнім»? Або ми забороняємо аборти і вводимо за них кримінальну відповідальність, або знімаємо кримінальну вібповідальність за вбивство народжених людей, за крадіжки, грабіж, згвалтування, педофелію, etc. Справді, саджати за грати серійного маньяка — це обмеження його прав та свобод, нерозуміння іншості Іншого і т.д. Це якщо бути послідовним. А загалом, абсолютизація прав за умов негації Закону Божого — це абсурд. Ідеалом реалізації таких «прав» є герої маркіза де Сада (невипадково Аполінер називав Сада «найвільнішим розумом, котрий коли-небудь існував»).
Як це «ніхто не сумнівається в правах інших»? Тобто ніхто не сумнівається в праві вбивати беззахистних дітей, котрі не можуть себе захистити і позбавлені реальних гарантій права на життя?
Досить цікаю є апеляція прихильниць абортів до гендерного фактору. Можна зробити припущення про виникнення нової тоталітарної ідеології. Як більшовики зводили все до класової ідентичності, так і феміністки в основу всього кладуть ідентичність гендерну. Але до чого тут вона.
Багато виродків-чоловіків ЗМУШУЮТЬ своїх дружин / «подруг» робити аборти. Слід віддати належне тим у певному сенсі героїчним жінкам, котрі зберігають життя «плоду». І між противниками, і між прихильниками абортів є як чоловіки, так і жінки. Моя кохана, приміром, теж є переконаною противницею абортів, хоч, можливо, дещо поміркованіша, ніж я.
Загалом, фемінізм — це дебільна мужененависницька ідеологія, котра створює штучні конструкти і непотрібні протиставлення. Починаючи з Пулена да ля Бара і Олімпії де Гуж — закінчуючи де Бовуар, Андреєю Дворкін та Донною Херевей фемінізм — це, до того ж, женоненависницька ідеологія. Вона не призводить до емансипації подавленої в епоху Модерну жіночої суб'єктивності. Вона навпаки знищує жінку, перетворює її на «вагіньного чоловіка». Яскраве тому підтвердження — перетворення Жінки-матері на бездушну дитиновбивцю
/http://www.looo.ch/2012-04/764-ordinary_breivik/
— типово лівацьке вирождєнчество. Коли таке читаєш, починаєш розуміти, що концтабори — не так вже й погано.
Я цю статтю вже читав раніше — як на мене, правда навиворіт, бо у ліваків майже завжди чорне є білим, а біле — чорним
Багато виродків-чоловіків ЗМУШУЮТЬ своїх дружин / «подруг» робити аборти. Слід віддати належне тим у певному сенсі героїчним жінкам, котрі зберігають життя «плоду». І між противниками, і між прихильниками абортів є як чоловіки, так і жінки. Моя кохана, приміром, теж є переконаною противницею абортів, хоч, можливо, дещо поміркованіша, ніж я.
Загалом, фемінізм — це дебільна мужененависницька ідеологія, котра створює штучні конструкти і непотрібні протиставлення. Починаючи з Пулена да ля Бара і Олімпії де Гуж — закінчуючи де Бовуар, Андреєю Дворкін та Донною Херевей фемінізм — це, до того ж, женоненависницька ідеологія. Вона не призводить до емансипації подавленої в епоху Модерну жіночої суб'єктивності. Вона навпаки знищує жінку, перетворює її на «вагіньного чоловіка». Яскраве тому підтвердження — перетворення Жінки-матері на бездушну дитиновбивцю