Кіберсередньовіччя чи кіберантичність?

Часто від сучасного богослова о. Олега Гірника – автора концепції «Rадикальної Gотики» – можна почути/прочитати про кіберсередньовіччя. З величезною повагою ставлюся до цього «маргінального» (за його ж визначенням) інтелектуала, однак не бачу ніякого кіберсередньовіччя – лиш сутінки поганської кіберантичності із постмодерно плюралістичним еллінізмом, в межах якого може знайти свободу все окрім Істини так само, як у віротерпимості поганського Риму не могли знайти собі місця адепти Благої новини. Потрібно, щоб новітнє плем’я вандалів розтрощило монітор по-візантійському закостенілої симульованості і дало потік онтологічності Правди. Тотальний контроль, кіберконтроль – це контроль Імперії, тотальної капіталістично-лібералістично-сатанинської імперії Анти-Риму – Вашингтону, Брюсселю, Москви і іже с німі, еклектичного Вавилону сучасності.

… Десь посеред шуму перманентного перезавантаження Windows чується голос волинки… – То наступають на Імперію ватаги кельтів, германців, русів… Головне, щоб у хащах друїди не вбили св. Патріка і він доніс до варварів голос Правди. А ще – щоб до Анти-Риму не побоявся прийти св. Петро, і, як у «Неофітах» Шевченка, навернув до Світла учасників кібероргії сучасного божевілля.