День народження: деконструкція побажань
В мене сьогодні День народження. Вже встиг наслухатися на свою адресу такого… І ворогу не побажаєш! Тут тобі і «щастя, здоров’я», і «здійснення найзаповітніших мрій», і «залишайся таким, яким ти є», і бла-бла-бла… Особисто для мене ось уже декілька років є величезною проблемою когось привітати з Днем народження, особливо – висловити тост: стандартні привітання неймовірно банальні, а за банальністю, до того ж, криється зміст сумнівної аксіологічної ваги.
Я вже не беруся розглагольствувати про побажання різних матеріальних благ, котрі є яскравим вираженням гедоністичного модусу деградації. Дякувати Богу, грошей, машини, квартири мені майже ніхто ніколи не бажає – по-перше, знають, що це не зовсім відповідає моїм аксіологічним орієнтирам, по-друге – усвідомлюють, що олігархом чи представником вищих прошарків мідл-класу я не стану, тому й не бажають неможливого. Натомість зверну увагу на два інших типів побажань – «здійснення найзаповітніших мрій» і «залишайся таким, яким ти є».
«Здійснення найзаповітніших мрій» я принципово нікому не бажаю. Звідки я можу знати, про що мріють люди? Може це щось лихе для них самих, моєї нації, Церкви, усього людства. Може бути таке, що людина, котрій бажають здійснення мрій, є латентним збоченцем. Вона себе стримувала, подавлювала збочені пориви, а ось на тобі! – Побажали здійснення мрій… І що ми маємо? Класику жанру:
К нам сегодня заходил
Некро-зоо-педофил.
Мертвых, маленьких зверюшек
Он с собою приносил…
Добре, що у мене мрії більш-менш благородні: на фоні зруйнованої Москви відбувається спільна дефіляда українських, білоруських, балтійських, кавказьких збройних сил, мої діти служать на україно-чеченському прикордонні, один із онуків став професором, живе в Холмі і досліджує історію польської окупації, і йому не віриться, що його місто колись було польським… (не кажучи вже про такі найзаповітніші мрії як революція неолуддизму, зняття капіталізму, повернення до традиційного господарства і відновлення гармонійного суспільного поділу на брахманів, кшатріїв, вайш’їв та шудр). Однак не всі про таке мріють. Деякі нещасні мріють якщо не про «мертвых, маленьких зверюшек», то, принаймні, про сумнозвісні гроші, машину, квартиру. Бажаючи їм здійснення мрій, ми бажаємо їм деградувати ще більше. Св. Ігнатій Лойола писав, що всі речі є добрими в тій мірі, в якій вони наближують нас до Бога, і поганими в тій мірі, в якій вони віддаляють нас від Нього. Тож найкращий варіант привітати когось із Днем народження – зробити плакат із цими словами і побажати, щоб ювіляр кожного дня ці слова читав і чітко їх усвідомлював.
Ще більше лиха із побажанням «залишайся таким, яким ти є». Ви уявіть: День народження святкує серійний маньяк. До нього прийшли рідні, друзі і знайомі і говорять: «Залишайся таким, яким ти є». Так цей маньячелло, котрий, можливо, вбив чоловік десять, ще уб’є з пів-сотні! Я, звісно, не маньяк, але як і всі люди маю купу недоліків. Тож бажати мені «залишайся таким, яким ти є» – значить не бажати, щоб я хоч якось виправився, став більш досконалим: «Залишайся таким, яким ти, просто більше не деградуй»… Однак я впевнений, що за умови відсутності бажання вдосконалюватися, людина не зможе «стояти на місці» – вона буде деградувати!
Загалом, я прийшов до висновку, що живій людині святкувати День народження не варто. Помре людина – якщо її життя було достойним, тоді можна відзначити річницю її народження. А який сенс святкувати День народження живої людини? Можливо, я ще зміню свою думку, але зараз схиляюся саме до такого бачення проблеми. Так, я не закінчиний дегенерат, і, можливо, встиг зробити певні добрі справи. Але чи достатньо цього, щоб святкувати свій День народження. Гадаю, що ні. Крім того, я можу скурвитись. Тож краще святкувати День народження не буду. The end.
Я вже не беруся розглагольствувати про побажання різних матеріальних благ, котрі є яскравим вираженням гедоністичного модусу деградації. Дякувати Богу, грошей, машини, квартири мені майже ніхто ніколи не бажає – по-перше, знають, що це не зовсім відповідає моїм аксіологічним орієнтирам, по-друге – усвідомлюють, що олігархом чи представником вищих прошарків мідл-класу я не стану, тому й не бажають неможливого. Натомість зверну увагу на два інших типів побажань – «здійснення найзаповітніших мрій» і «залишайся таким, яким ти є».
«Здійснення найзаповітніших мрій» я принципово нікому не бажаю. Звідки я можу знати, про що мріють люди? Може це щось лихе для них самих, моєї нації, Церкви, усього людства. Може бути таке, що людина, котрій бажають здійснення мрій, є латентним збоченцем. Вона себе стримувала, подавлювала збочені пориви, а ось на тобі! – Побажали здійснення мрій… І що ми маємо? Класику жанру:
К нам сегодня заходил
Некро-зоо-педофил.
Мертвых, маленьких зверюшек
Он с собою приносил…
Добре, що у мене мрії більш-менш благородні: на фоні зруйнованої Москви відбувається спільна дефіляда українських, білоруських, балтійських, кавказьких збройних сил, мої діти служать на україно-чеченському прикордонні, один із онуків став професором, живе в Холмі і досліджує історію польської окупації, і йому не віриться, що його місто колись було польським… (не кажучи вже про такі найзаповітніші мрії як революція неолуддизму, зняття капіталізму, повернення до традиційного господарства і відновлення гармонійного суспільного поділу на брахманів, кшатріїв, вайш’їв та шудр). Однак не всі про таке мріють. Деякі нещасні мріють якщо не про «мертвых, маленьких зверюшек», то, принаймні, про сумнозвісні гроші, машину, квартиру. Бажаючи їм здійснення мрій, ми бажаємо їм деградувати ще більше. Св. Ігнатій Лойола писав, що всі речі є добрими в тій мірі, в якій вони наближують нас до Бога, і поганими в тій мірі, в якій вони віддаляють нас від Нього. Тож найкращий варіант привітати когось із Днем народження – зробити плакат із цими словами і побажати, щоб ювіляр кожного дня ці слова читав і чітко їх усвідомлював.
Ще більше лиха із побажанням «залишайся таким, яким ти є». Ви уявіть: День народження святкує серійний маньяк. До нього прийшли рідні, друзі і знайомі і говорять: «Залишайся таким, яким ти є». Так цей маньячелло, котрий, можливо, вбив чоловік десять, ще уб’є з пів-сотні! Я, звісно, не маньяк, але як і всі люди маю купу недоліків. Тож бажати мені «залишайся таким, яким ти є» – значить не бажати, щоб я хоч якось виправився, став більш досконалим: «Залишайся таким, яким ти, просто більше не деградуй»… Однак я впевнений, що за умови відсутності бажання вдосконалюватися, людина не зможе «стояти на місці» – вона буде деградувати!
Загалом, я прийшов до висновку, що живій людині святкувати День народження не варто. Помре людина – якщо її життя було достойним, тоді можна відзначити річницю її народження. А який сенс святкувати День народження живої людини? Можливо, я ще зміню свою думку, але зараз схиляюся саме до такого бачення проблеми. Так, я не закінчиний дегенерат, і, можливо, встиг зробити певні добрі справи. Але чи достатньо цього, щоб святкувати свій День народження. Гадаю, що ні. Крім того, я можу скурвитись. Тож краще святкувати День народження не буду. The end.
1 коментар