Юля сів – нехай живе Юля?

Виявляється, принцип «король помер – нехай живе король» працює не лише в умовах традиційного монархічного ладу, але й в умовах суспільства спектаклю, в т.ч. в Україні, де існує неоколоніальна, кримінально-олігархічна форма суспільства спектаклю. Якби Ґі Дебор жив у сучасній Україні, його творчість була б багатшою… Однак повернемось до наших королів, котрі помирають, чи – точніше – Юль, котрі сідають.
Сьогодні, об’їхавши пів-міста, мені довелося побачити справжній агітаційний екстаз Наталії Королевської. До її біллбордів та сіті-лайтів я вже звик. Напевно, такий ексгібіціонізм її вже не заводить. Вона хоче більшого. Вона хоче повноти відчуттів. Вона хоче глибокого проникнення… Ой, щось мене не туди понесло – я ж писав про її агітацію, а потім почав про її ініціативу з забороною місіонерської пози… Так от: щодо агітаційного екстазу. Окрім сіті-лайтів та біллбордів Королевської місто «прикрашало» кілька сотень прапороносців. Прапори примітивні, позбавлені будь-якої естетики – білого кольору із якимись написами (щось в стилі «Партія Наталії Королевської “Україна – вперед!”»). Загалом, примітивний стиль прапорів цілком відображає примітивну естетику сучасної української політики.
Однак естетика естетикою, а веду я до наступного. Наталія Королевська вже остаточно утвердилась на посту Юлі. Попереднього Юлі вже немає. Попередній Юля (тобто Юлія Тимошенко) – не більше, ніж портрет померлого монарха. Час від часу суспільство спектаклю бачить цей портрет в Інтернеті чи телевізійних новинах, однак це всього лиш портрет. Відповідно, щоб суспільство спектаклю відчувало себе стабільним, йому потрібен новий Юля, і сама доля (а також купка політтехнологів, котрі відпрацьовують кошти кримінально-олігархічно походження) поставила на посаду Юлі пані Наталію Королевську.
Чому саме її? Чому так не демократично? Чому нового Юлю Тимошенко не вибирали загальнонародним голосуванням? Чому, приміром, я не можу бути новим Юльою Тимошенко? А, тому що чоловік… А де ж тоді гендерна рівність?.. Звісно, я жартую. Не маю ні найменшого бажання бути новим Юльою. Навіть якби було загальнонародне голосування, і на посаду Юлі можна було балатуватися чоловікам, я не подав би своєї кандидатури. І не тому, що мої доходи в кілька сотень тисяч (чи мільйонів) раз менші, ніж у Королевської. Просто я вважаю, що інститут Юлі Тимошенко застарів. Його потрібно або взагалі ліквідувати, або докорінно реформувати. Й справді: конституційна реформа у цій сфері не завадила б.
Передусім, при реформуванні можна використати правовий прецидент. Якщо перший Юля сів, повинні сідати і наступні. Сидить Тимошенко – має сидіти і Королевська. Крок другий: максимально скоротити строк повноважень Юлі, бажано – до одного дня. При цьому, для уникнення узурпації влади, варто юридично зафіксувати ту норму, згідно з якою посаду Юлі по черзі будуть займати представники різних кримінально-олігархічних кланів. Гадаю, за тих умов інститут Юлі відіграє позитивну роль, виконає свою історичну місію, і за кілька років його можна буде ліквідувати. Довго терпіти калейдоскоп Юль шкідливо для здоров’я – суспільство спектаклю якось набридає...